Віктор Рафальський народився у січні 1918 року в Одесі, в сім’ї вчителя. По материнській лінії – галичанин, по батьківській – полтавчанин. Дитинство пройшло на Поділлі. У 1926 р. переїхав з матір’ю до Києва, де вчився у школі № 32.Переніс голод 1933-1934 років. Політичні погляди сформував, будучи студентом робітфаку хіміко-технологічного інституту. Виключений через конфлікт з профспілкою. Вперше був заарештований у 1937 році. Куди лише потім не кидала доля Рафальського! Туркменія, Іркутська область, Якутія, Крим, Кубань, Дніпропетровськ, Смоленщина, Івано-Франківськ, Тернопілля і нарешті Стрийщина, село Конюхів – така далеко не повна географія його місць проживання. Побував і в Маньчжурії, де влітку 1945 року гриміла війна з Японією. Післявоєнні події у Західній Україні мали вирішальне значення для становлення і утвердження його політичних поглядів. Таких людей тоді не щадили. Двадцять сім років неволі, з яких двадцять –
тюремні психлікарні. Найтяжча кара (20 років) за сатиричний роман. Творив усе своє свідоме життя. В його доробку – кіносценарії, п’єси, романи, повісті, новели, оповідання, поезії (окремі покладені на музику), спогади про пережите. Кращі вірші увійшли в опубліковану в роки
незалежності книгу «Слухай, моя Україно». Побачили світ книги прози:роман «Надзвичайні пригоди трьох обормотів у Країні Чудес», роман-поема «Зойк і лють», драма «Під дамокловим мечем», збірка пісень «Трохи музики» та багато інших. Помер В. Рафальський 1997 р. Похований в с.Конюхові
Немає коментарів:
Дописати коментар